До 100-річчя Української геології: від нафтових колодязів до найбагатших газових родовищ

29 Січня 2018

[vc_row height=”small” columns_type=”small”][vc_column width=”1/2″][us_image_slider ids=”6362,6368,6366,6369″ nav=”thumbs”][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_column_text]

01 лютого Геологічна служба України відзначатиме столітній ювілей. З нагоди такої визначної дати ми присвячуємо тиждень рубриці історичних матеріалів про становлення та розвиток геологічної галузі в Україні та про підприємства, які входять до сфери управління Державної служби геолгії та надр України.

Як відомо, нафта на земній кулі видобувають з давніх-давен. Археологи встановили, що її використовували ще за 5-6 тисяч років до н. е.
Україна належить до найдавніших у світі районів нафтовидобування. Розкопки стародавніх міст півдня України свідчать, що у Причорномор’ї у V ст. до н.е. нафтопрояви, переважно у колодязях та грязьових вулканах, були відомі на Керченському півострові з давніх часів.
З початку XIX ст. нафту видобували з шахтних колодязів у районі с. Костиріне, що в Криму. Бурові роботи були розпочаті тут у 1864 р. і проводились американськими, французькими, німецькими та іншими закордонними фірмами. У 1866 р. закладена свердловина на Приозерній площі розкрила на глибині 116 метрів нафтовий поклад (дебіт нафти становив 70-100 т/добу).

Виходи на поверхню нафти, газу та озокериту мешканцям Карпатського регіону були відомі давно. Промисловий видобуток нафти в українських Карпатах варто пов’язувати з 1771 р., коли у Слободі-Рунгурській (Коломийщина) під час поглиблення соляної шахти з глибини 24 метрів отримали нафту. «Колодязний» період видобування нафти на Слобода-Рунгурському родовищі тривав понад 100 років.

В історії розвитку нафтовидобування в Україні вирішальне значення мав саме Карпатський регіон. Біля підніжжя Карпат розкинулося м. Борислав – колиска нафтової промисловості України. Вперше запаси нафти на території Борислава відкрили у XVIII ст. У 1792 р. на околиці с. Нагуєвичі, що поблизу Борислава, видобували близько 6,9 м3 нафти за добу.

Упродовж 1874-1924 рр. Бориславський нафтопромисловий район був головним, а сумарний видобуток нафти за цей період сягав близько 85% усієї продукції, видобутої з нафтових родовищ Галичини.
На Східницькому родовищі в 1900 р. річний видобуток нафти склав 175 тис. т, в Бориславському районі – 233,6 тис. т, а у світі – 19,6 млн т.
З 1901 р. видобуток нафти у Прикарпатті розвивається швидкими темпами і вже у 1909 р. досягнуто максимальної на той час величини – 1982,8 тис. т, що становило 5% світового обсягу. Галичина за обсягом видобутої нафти посідала третє місце у світі після Росії та Америки.

У 1924 р. при поглибленні першої свердловини Дашавського родовища був одержаний настільки великий приплив газу, що за допомогою тогочасного наземного обладнання його не можна було приборкати, а приладами для вимірювання газу заміряти його дебіт. Вільний дебіт свердловини обчислювався близько 720 тис. м3/добу. За продуктивністю цю свердловину спеціалісти порівнювали з найпродуктивнішими газовими свердловинами Румунії і США.

Завдяки цьому родовищу були побудовані газопроводи – Дашава-Київ, Дашава-Москва, Дашава-Ленінград.
Втім, газова промисловість розвивалась не тільки в Галичині, а й на сході України. Та частина нашої держави, що входила до складу УРСР у 1937 році, не мала на своїй території жодного розвіданого нафтового родовища і лише незначні родовища газу в районі Мелітополя. У цьому ж році Інститут геологічних наук Академії наук УРСР підтвердив правдивість прогнозу Миколи Сергійовича Шатського про наявність в межах Полтавської,  Сумської та Харківської областей соляних куполів і пов’язаних з ними родовищ нафти. У Ромнах встановили присутність соляного куполу і покладів нафти на ньому, що стало підставою для розшуків покладів нафти в Полтавській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській та Чернігівській областях.

У Дніпровсько-Донецькій западині відкрили Радченківське родовище (Належить до Глинсько-Солохівського газонафтоносного району Східного нафтогазоносного регіону України. Розташоване родовище в Полтавській області, за 15 км від Миргорода), на якому вільний дебіт свердловин у тріасових відкладах змінювався від 500 тис. до 1,2 млн. м3/добу.

На невеликих глибинах газовмісних горизонтів (600-800 метрів) на Михайлівському газовому родовищі (Належить до Руденківсько-Пролетарського нафто-газоносного району Східного нафтогазоносного регіону України. Розташоване в Полтавській та Дніпропетровській областях на відстані 20 км від смт Царичанка) отримано дебіт газу від 0,6 до 1,3 млн. м3/добу.
Після успіху у відкритті перших родовищ нафти і газу в 1936 році в Східній частині України, настав спад ефективності геологорозвідувальних робіт. Напрямок розбурювання соляних структур для пошуків нафти і газу в умовах аналогічних Роменському родовищу не дав швидкого результату. Було потрібно щось інше…

Фото 1: Геологічна зйомка
Фото 2: Креліусне буріння
Фото 3: Монтаж дерев’яних бурових
Фото 4: Довоєнні геологи

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]

Перейти до вмісту