Перший пріоритет – це вийти з боргової «лавини», — Андрій Локтєв

06 Травня 2020

Нещодавно Андрія Локтєва, кандидата геологічних наук, призначено т.в.о. директора «Українського державного геологорозвідувального інституту». Ми обговорили його бачення пріоритетів та першочергових кроків на новій посаді.

Розкажіть про Ваш попередній досвід у геологічній галузі

Я працюю в галузі понад 12 років. Розпочав трудовий шлях ще студентом. Під час літніх канікул  влаштовувався в Івано-Франківську експедицію з геофізичних досліджень свердловин у партію прямих методів, де працював у каротажній станції. Після завершення навчання в університеті за направленням  близько року був на посаді помічника бурильника в бригаді з випробування свердловин у Стрийському відділенні  бурових робіт (структура ДК «Укргазвидобування»). Згодом мене перевели до геолого-тематичного центру, який підпорядковувався Українському науково-дослідному інституту природних газів (УкрНДІгаз). Там пропрацював понад 10 років на позиціях геолога, інженера, наукового співробітника. В геолого-тематичному центрі займався ліцензуванням, а також геологічною оцінкою та перспективами Західного нафтогазоносного регіону. У 2018 році влаштувався у СП «Полтавська газонафтова компанія», де мав змогу детальніше освоїти особливості геологічної будови Східного нафтогазоносного регіону. Того ж року долучився до Команди підтримки реформ при Мінприроди на позиції проєктного менеджера реформи надрокористування. Згодом працював головним геологом ТзОВ «Геопошук», що інвестувала в пошуково-розвідувальні роботи на Заході України, а також директором компанії ТОВ «Геопауер Україна», задіяної в геотермальних проєктах.

Ви вже встигли ознайомитися зі станом справ в УкрДГРІ? Як загалом можете охарактеризувати роботу Інституту?

Інститут має дуже цінний кадровий потенціал, вагомі наукові досягнення, унікальну базу геологічної інформації зі всіх корисних копалинах. Проте, розпочавши виконання обов’язків, я виявив, що УкрДГРІ перебуває одночасно в глибокій фінансовій та інституційній кризі. Через тривалу бездіяльність та невжиття заходів, які б відповідали вимогам часу, перед інститутом постало питання його подальшого існування.

Розкажіть про п‘ять перших кроків на новій посаді

Серед перших кроків, які вже зроблено чи перебувають в активній стадії впровадження, такі:

  • Налагодження довгострокової співпраці з надрокористувачами. Станом на сьогодні проведено низку успішних перемовин з крупними компаніями, що володіють спеціальними дозволами на нафтогазоносні надра. З частиною надрокористувачів триває активний діалог. Інститут пропонує виконання наукової аналітики на найвищому рівні на договірних відносинах.
  • Тісна та плідна співпраця з Державною службою геології та надр України. Активно працюємо з Держгеонадрами за пріоритетними для держави напрямами, серед яких підвищення рівня прозорості та спрощення доступу всіх зацікавлених сторін до первинної геологічної інформації. 
  • Оптимізація витрат. Займаємось підготовкою непрофільних активів для приватизації, зокрема адмінприміщень у різних обласних центрах, які вже десятиліття пустують. Вони завдають шкоди фінансовому стану інституту, а їх реанімація є як недоцільною, так і неможливою за поточного стану справ. Крім того, відмовляємось від значного обсягу стаціонарних телефонів, вивчаємо можливість введення електронного документообігу на підприємстві.
  • Реорганізація структури Інституту. В перші дні роботи на посаді я зіштовхнувся з повним безладом у діяльності підприємства. Мені довелося з’ясовувати в керівника відділу кадрів, хто за що відповідає, тому що напрями, які відображені у назвах підрозділів, та положення про них не корелювались з реальним станом справ.
  • Міжнародна співпраця. Україна цікава іноземним інвесторам. Завдання Інституту – якісно сформувати відповідні пропозиції. Тож зараз ми спілкуємось із закордонними видобувними та сервісними компаніями, які володіють високотехнологічними рішеннями. Таке співробітництво відкриє додаткові можливості для України: а) збільшення видобутку мінеральної сировини; б) зменшення вартості вилучення та підготовки мінеральної сировини – відповідно менша собівартість та вища конкурентоздатність; в) додаткові робочі місця та надходження до бюджету; г) перехід від сировинної економіки до високотехнологічної; д) менший вплив видобувної галузі на довкілля. Про конкретні деталі та перші результати повідомлю дещо згодом.

Чи є у вас програма робіт на довгострокову перспективу? Які напрями вважаєте пріоритетними?

Перший пріоритет – це вийти з боргової «лавини». Після цього – перехід на шлях сталого розвитку, коли інститут не буде критично залежний від одного джерела фінансування, адже попередні роки виконував переважно державне замовлення. Також плануємо активно розвивати співпрацю з надрокористувачами та долучитися до міжнародних проєктів технічної допомоги. Дещо згодом будемо рухатися в напрямку діджиталізації та надання онлайн-сервісів надрокористувачам.

Чи плануєте оновлювати кадровий склад і який механізм розглядаєте?

Інституту потрібна «свіжа кров». Після виходу з кризи колектив підсилимо, у першу чергу, високопрофесійними науковцями з активною життєвою позицією. Попередні наукові та практичні досягнення, а також вчені ступені будуть перевагою при розгляді питання щодо можливої співпраці. Також розпочнемо перепрофілювання малозадіяних спеціалістів за напрямами, пріоритетними для Інституту, зокрема співпраця з донорськими фондами та юридичні аспекти надрокористування.

Автор фото Валентин Кузан -The gate Agency

Перейти до вмісту