Нещодавно Андрія Локтєва, кандидата геологічних наук, призначено т.в.о. директора «Українського державного геологорозвідувального інституту». Ми обговорили його бачення пріоритетів та першочергових кроків на новій посаді.

Розкажіть про Ваш попередній досвід у геологічній галузі

Я працюю в галузі понад 12 років. Розпочав трудовий шлях ще студентом. Під час літніх канікул  влаштовувався в Івано-Франківську експедицію з геофізичних досліджень свердловин у партію прямих методів, де працював у каротажній станції. Після завершення навчання в університеті за направленням  близько року був на посаді помічника бурильника в бригаді з випробування свердловин у Стрийському відділенні  бурових робіт (структура ДК «Укргазвидобування»). Згодом мене перевели до геолого-тематичного центру, який підпорядковувався Українському науково-дослідному інституту природних газів (УкрНДІгаз). Там пропрацював понад 10 років на позиціях геолога, інженера, наукового співробітника. В геолого-тематичному центрі займався ліцензуванням, а також геологічною оцінкою та перспективами Західного нафтогазоносного регіону. У 2018 році влаштувався у СП «Полтавська газонафтова компанія», де мав змогу детальніше освоїти особливості геологічної будови Східного нафтогазоносного регіону. Того ж року долучився до Команди підтримки реформ при Мінприроди на позиції проєктного менеджера реформи надрокористування. Згодом працював головним геологом ТзОВ «Геопошук», що інвестувала в пошуково-розвідувальні роботи на Заході України, а також директором компанії ТОВ «Геопауер Україна», задіяної в геотермальних проєктах.

Ви вже встигли ознайомитися зі станом справ в УкрДГРІ? Як загалом можете охарактеризувати роботу Інституту?

Інститут має дуже цінний кадровий потенціал, вагомі наукові досягнення, унікальну базу геологічної інформації зі всіх корисних копалинах. Проте, розпочавши виконання обов’язків, я виявив, що УкрДГРІ перебуває одночасно в глибокій фінансовій та інституційній кризі. Через тривалу бездіяльність та невжиття заходів, які б відповідали вимогам часу, перед інститутом постало питання його подальшого існування.

Розкажіть про п‘ять перших кроків на новій посаді

Серед перших кроків, які вже зроблено чи перебувають в активній стадії впровадження, такі:

• Налагодження довгострокової співпраці з надрокористувачами. Станом на сьогодні проведено низку успішних перемовин з крупними компаніями, що володіють спеціальними дозволами на нафтогазоносні надра. З частиною надрокористувачів триває активний діалог. Інститут пропонує виконання наукової аналітики на найвищому рівні на договірних відносинах.
• Тісна та плідна співпраця з Державною службою геології та надр України. Активно працюємо з Держгеонадрами за пріоритетними для держави напрямами, серед яких підвищення рівня прозорості та спрощення доступу всіх зацікавлених сторін до первинної геологічної інформації. 
• Оптимізація витрат. Займаємось підготовкою непрофільних активів для приватизації, зокрема адмінприміщень у різних обласних центрах, які вже десятиліття пустують. Вони завдають шкоди фінансовому стану інституту, а їх реанімація є як недоцільною, так і неможливою за поточного стану справ. Крім того, відмовляємось від значного обсягу стаціонарних телефонів, вивчаємо можливість введення електронного документообігу на підприємстві.
• Реорганізація структури Інституту. В перші дні роботи на посаді я зіштовхнувся з повним безладом у діяльності підприємства. Мені довелося з’ясовувати в керівника відділу кадрів, хто за що відповідає, тому що напрями, які відображені у назвах підрозділів, та положення про них не корелювались з реальним станом справ.
• Міжнародна співпраця. Україна цікава іноземним інвесторам. Завдання Інституту – якісно сформувати відповідні пропозиції. Тож зараз ми спілкуємось із закордонними видобувними та сервісними компаніями, які володіють високотехнологічними рішеннями. Таке співробітництво відкриє додаткові можливості для України: а) збільшення видобутку мінеральної сировини; б) зменшення вартості вилучення та підготовки мінеральної сировини – відповідно менша собівартість та вища конкурентоздатність; в) додаткові робочі місця та надходження до бюджету; г) перехід від сировинної економіки до високотехнологічної; д) менший вплив видобувної галузі на довкілля. Про конкретні деталі та перші результати повідомлю дещо згодом.

Чи є у вас програма робіт на довгострокову перспективу? Які напрями вважаєте пріоритетними?

Перший пріоритет – це вийти з боргової «лавини». Після цього – перехід на шлях сталого розвитку, коли інститут не буде критично залежний від одного джерела фінансування, адже попередні роки виконував переважно державне замовлення. Також плануємо активно розвивати співпрацю з надрокористувачами та долучитися до міжнародних проєктів технічної допомоги. Дещо згодом будемо рухатися в напрямку діджиталізації та надання онлайн-сервісів надрокористувачам.

Чи плануєте оновлювати кадровий склад і який механізм розглядаєте?

Інституту потрібна «свіжа кров». Після виходу з кризи колектив підсилимо, у першу чергу, високопрофесійними науковцями з активною життєвою позицією. Попередні наукові та практичні досягнення, а також вчені ступені будуть перевагою при розгляді питання щодо можливої співпраці. Також розпочнемо перепрофілювання малозадіяних спеціалістів за напрямами, пріоритетними для Інституту, зокрема співпраця з донорськими фондами та юридичні аспекти надрокористування.

Автор фото Валентин Кузан -The gate Agency