Джерело: https://gmk.center/ua/interview/roman-opimah-populyarnist-ridkisnih-i-ridkozemelnih-metaliv-zrostaie
Голова Держгеонадр – про стан та перспективи видобутку корисних копалин в Україні
Останнього разу ми спілкувалися з Романом Опімахом, коли той ще обіймав посаду виконавчого директора Асоціації газовидобувних компаній. Уже тоді Роман Євгенович мав своє бачення щодо покращення роботи геологічної служби. На початку листопада 2019 року він таки очолив Держгеонадра і почав активно втілювати свої ідеї.
Головні ініціативи: оновити Кодекс про надра, зокрема лібералізувати обіг спецдозволів і закріпити ключові процедури надрокористування; оновити Програму розвитку мінерально-сировинної бази України до 2030 року та забезпечити її стабільне фінансування (шляхом відрахування до спецфонду 1% від рентних платежів надрокористувачів); перетворити Держгеонадра на сервісну службу, яка надаватиме якомога більш якісні та сучасні послуги бізнесу у сфері надрокористування.
Романе, видобуток яких корисних копалин ви вважаєте найперспективнішим сьогодні? Які дозволи є найбільш популярними серед заявників?
– Корисні копалини можна розділити на загальнодержавні та місцевого значення. Найпопулярнішими й найбільш затребуваними є різні види неметалічної сировини, які використовуються переважно в будівництві, а також підземні води. Якщо говорити про значні капітальні інвестиційні проекти, про створення великої кількості робочих місць, пов’язаних з розробкою того чи іншого родовища, – це паливно-енергетичні ресурси та металеві руди. Ми відносимо їх до стратегічних та критичних ресурсів.
Держгеонадра повністю перейшла на роботу з ProZorro.Продажі? Система довела свою ефективність?
– Цей механізм цілковито себе виправдав. Він є ефективним, і ми це бачимо безпосередньо за результатами торгів. Уперше в нас немає ніякої дискреції. Тобто Держгеонадра задіяна лише на етапі підготовки об’єктів до аукціону та передання пакетів аукціонної документації на платформу ProZorro. Ми не можемо скасувати проведення аукціону чи призупинити його з якихось незрозумілих причин, як це могло статися у разі застосування молоткового принципу.
Якщо ми говоримо про 2020 рік, то в нас оголошено 5 аукціонів, виставлено понад 40 ділянок. Два аукціони вже відбулися, продано 20 ділянок. Ціна багатьох лотів зросла у 10, а в деяких випадках і в 100 разів. Під час останнього аукціону на продаж було виставлено 8 ділянок: загальна стартова ціна лотів зросла з 3 млн грн до 32 млн грн. Ці гроші підуть у державний бюджет України.
Чи є на сьогодні попит на видобуток металевих руд, які з них найбільш затребувані?
– Попит є. Майже всі руди цікаві інвесторам. Сьогодні ми фіксуємо зростання популярності рідкісних і рідкоземельних металів. Унікальні властивості цих корисних копалин наразі є високо затребуваними в літакобудуванні, приладобудуванні, виготовленні медичного обладнання, хімічній промисловості та енергетиці.
Чи є запити на видобуток залізних руд?
– Запаси залізної руди є, але, на жаль, вміст її в породі менший, ніж в кар’єрах, які вже розробляються. Відповідно, економічна ефективність таких проектів є нижчою, порівняно з ефективністю розробки діючих кар’єрів.
Видобуток залізної руди – капіталоємний проект, який потребує великих коштів. У держави таких ресурсів немає, тому ми очікуємо, що ці проекти розроблятимуть не за бюджетне фінансування. Переважна більшість ділянок, де здійснюється повномасштабне розроблення, мають розвідані запаси. Що ж стосується нових об’єктів, то їх потрібно готувати. Ми повністю відкриті для співпраці. Надрокористувач може сам номінувати перспективну ділянку з покладами залізної руди, і ми виставимо її на аукціон. Якщо такого попиту немає, а ми зараз його фактично не спостерігаємо, то такі ділянки має готувати держава та допомагати в пошуку інвесторів для їх розроблення. Насамперед – брати рудопрояви, вкладати кошти в додаткову переоцінку ресурсів, які там були виявлені, готувати опис цих ділянок із забезпеченням зручного доступу до підтверджуючої геологічної інформації. Тобто створювати певний продукт, портфоліо з усіма складовими, а потім уже рекламувати інвестиційні пропозиції, виставляти на аукціон.
Наскільки добросовісно та коректно працюють компанії, які вже давно займаються видобутком залізної руди?
– Це питання Державного геологічного контролю. На час карантину він не здійснює планових перевірок. За результатами 2019 року можемо прозвітувати, що було проведено 814 перевірок з питань дотримання вимог законодавства. Зафіксовано, що найчастіше порушення стосуються термінів виконання робіт, визначених Угодою про умови користування надрами, невиконання вимог проектних документів та порушення особливих умов спеціального дозволу. За результатами усіх порушень було вжито відповідних заходів, у тому числі з метою усунення порушення вимог законодавства, дію 236 дозволів зупинено.
Окрім залізної руди, для металургічного виробництва важливими є такі ресурси, як вапняк, марганець та коксівне вугілля. Якими є запаси цих копалин, чи є перспективні родовища, чи є шанс на збільшення їх видобутку?
– Потенціал є. Зокрема, марганець – цікавий ресурс. Україна видобуває й переробляє багато марганцю. Попит на нього є не лише в Україні, а й на зовнішніх ринках. Є потенціал для залучення інвестицій на нові проекти. Основні запаси та ресурси марганцевих руд приурочені до Нікопольського марганцевого басейну та становлять майже 2,2 млрд т.
Водночас виникають певні проблеми із забезпеченням вітчизняної металургії вапняками та коксівним вугіллям. Зокрема, родовища із покладами коксівного вугілля лишилися на непідконтрольних Україні територіях. Державним балансом запасів корисних копалин враховано 14 родовищ вапняків, але наразі доступу до них у нас немає. Тож зараз одним із пріоритетів для Служби є розвиток власної ресурсної бази для заміщення імпорту.
На якому етапі зараз процес оновлення Кодексу про надра? Які нововведення очікуються?
– Уже проведено низку робочих зустрічей із профільними асоціаціями та бізнес-об’єднаннями під патронатом Мінекоенерго. Сформулювано 10 спільних принципів, які надрокористувачі та потенційні інвестори хотіли би бачити в оновленому Кодексі, їх передали нашим європейським колегам. Наразі ця робота закріплена за Європейською комісією, яка має допомогти вивчити міжнародний досвід і сформувати проект Кодексу України про надра. На жаль, з лютого результатів роботи європейських експертів, з урахуванням пріоритетів українського ринку, ми ще не бачили. Держгеонадра готова, за наявності відповідного мандату, підготувати на базі вже наявних напрацювань нову редакцію Кодексу України про надра й передати її до парламенту.
Якісь критичні нововведення там будуть?
– Серед цікавих нововведень можна відзначити лібералізацію обігу спецдозволів – це тенденція сьогодення. Спецдозволи є майновим правом і, власне, надрокористувач може ним розпоряджатися, тобто перепродавати.
Ще одна важлива річ – стабілізація норм надрокористування, тому що наразі багато процесів регулюються на рівні постанов Кабміну, які змінюються досить часто. Важливі речі можна закріпити на рівні закону й не змінювати їх, а незначні – регулювати на рівні підзаконних актів.
На якому етапі перебуває робота над оновленням Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази до 2030 року? З якою метою вона розроблена?
– Ми ретельно проаналізували, як вона виконується в останні 10 років. На жаль, виконання незадовільне, лише на 20%. Одна з головних причин – брак фінансування. Тобто те, що планувалося виділяти на розвиток геологічної служби, не виділялося. Ми очікували 100 млн грн на розвиток мінерально-сировинної бази в 2020 році, а отримали 40 млн грн. Це може негативно позначитися на діяльності геологічних підприємств. Певні роботи мають виконувати держпідприємства: здійснення моніторингу підземних вод та екзогенних процесів, підготовка картування території України, розроблення уранового потенціалу тощо. Усі ці роботи не притаманні бізнесу, їх має підтримувати держава. Також доволі сильно погіршився стан матеріально-технічної бази. Обладнання не модернізувалося, й основна його частина вже має бути списана.
Оновлена Загальнодержавна програма розвитку мінеральної сировинної бази до 2030 року на сьогодні вже є. Цей проект підготовлено геологорозвідувальним інститутом, УкрДГРІ, проведено його громадське обговорення та певні робочі наради з керівництвом інших державних геологічних підприємств. Головна ідея в тому, що держава фокусує зусилля та увагу саме на стратегічній та критичній мінеральній сировині, яка має істотне значення для промисловості та бюджету України, а також бере на себе роботи, пов’язані з приростом ресурсної бази.
Другим важливим компонентом є забезпечення стабільного фінансування. Наша пропозиція полягає в тому, щоб держава, як це було колись, виділила спецфонд – 1% від сплати ренти за видобуток корисних копалин – для фінансування розвитку мінерально-сировинної бази.
Є шанс, що відрахування 1% рентних платежів буде підтримано урядом і парламентом?
– Ми обов’язково подамо цю пропозицію в рамках бюджетного процесу й розраховуємо, що нас підтримає уряд, надрокористувачі та геологічна спільнота.
Якою є політика Програми щодо залізних руд, коксівного вугілля, вапняку та марганцю?
– Це стратегічні мінеральні ресурси, які потребують підтримки з боку держави як для регулювання розвитку цих бізнесів, так і для залучення туди більшої кількості приватних інвестицій. Ми зі свого боку звернулися до профільних бізнес-асоціацій, зокрема й металургічних, аби вони надали інформацію щодо того, які корисні копалини їм потрібні для підтримки й подальшого сталого розвитку промислового потенціалу. Так ми будемо розуміти, що на них є попит і що наша робота дає результат. З іншого боку, ми підставляємо плече промисловості, щоб вона розвивалась, особливо в цей важкий економічний час.
Чи захищена, на вашу думку, мінерально-сировинна база України? Які є загрози, виклики?
– Пріоритетом Служби є раціональне використання мінеральних ресурсів та охорона надр. Ми потребуємо додаткового фінансування, щоб проводити певні роботи, зокрема й здійснення ефективного та неупередженого державного контролю за використанням надр. Також обов’язково треба звернути увагу на ресурс майбутнього – підземні води.