Самородне золото України (продовження рубрики “Мінерали України”)

04 Лютого 2019

[vc_row height=”small” columns_type=”small”][vc_column][vc_column_text]Усі відомі в Україні рудопрояви та невеликі родовища корінного й розсипного золота можна об’єднати в сім рудних регіонів: Закарпатський, Карпатський, Донецький і на Українському щиті – Волинський, Центральноукраїнський, Придніпровський і При- азовський. Вони відрізняються геологічними умовами, глибинами й часом формування золотих руд, їх генетичними та мінеральними типами. Більшість золота з рудопроявів Українського щита з деякою мірою умовності можна віднести до глибинного, золото Нагольного кряжа й деяких рудопроявів у Карпатах – до глибинно- середньоглибинного і золото Закарпаття – до малоглибинного. Українське золото різновікове: архейське і протерозойське на Українському щиті, палеозой-мезозойське в Донбасі, протерозой- палеозойське в Карпатах, кайнозойське в Закарпатті.

Морфологія і кристаломорфологія. Серед видимого золота України трапляються як ідіоморфні утворення — добре огранені кристали, їхні закономірні й випадкові зростки, округлі кристали та індивіди з ознаками скелетного росту, дендрити і дендритоїди, так і домінуючі ксеноморфні утворення – плівки, луски, пластинки, грудко-, крапле-, голко-, дрото- й дендритоподібні й неправильні за формою зерна. Найрізноманітніша кристаломорфологія мало- глибинного золота Закарпаття (родовище Мужіївське, кварц- баритові жили). Індикаторним показником золота із кварц- баритових жил цього родовища є його багатогранники та їх двійники і дендритні форми. Інша морфологія у глибинно- середньоглибинного золота з рудопроявів Донбасу та Карпат.

Серед пластинчастих і грудко-, дрото- й краплеподібних зерен донецького золота (Бобриківський рудопрояв) багатогранники трапляються нечасто. Основна їх форма – ромбододекаедр. Кристаломорфологія карпатського золота ще бідніша. Недосконалі багатогранники золота знайдено серед геміідіоморфно-ксеноморфного золота з корінних рудопроявів Рахівського рудного району. Розсипне карпатське золото – це переважно ксеноморфні утворення, часто пластинчастої форми, воно добре обкатане. Серед глибинного золота з рудопроявів Українського щита досконалі багатогранники надзвичайно рідкісні, в своїй більшості золото ксеноморфне, рідше геміідіоморфне.
Наскрізною формою кристалів золота у різних за генезисом і віком мінеральних утвореннях України є октаедр, у більшості випадків він і є габітусною формою.

У напрямку від рудопроявів великих глибин до рудопроявів малих глибин кристали золота стають складнішими за формою. При цьому зростає кількість добре огранених кристалів, але водночас індивіди ізометричного обрису змінюються спотвореними кристалами.

Внутрішня будова. Відносно великі виділення самородного золота з різних глибин мають неоднакову складну структуру, яка визначається їх зернистістю, розвитком двійників, розподілом домішок, наявністю мінеральних включень. Вирізняється закарпатське золото з малих глибин. Його неоднорідний структурний малюнок часто видно на полірованих зрізах золотин навіть без їх обробки спеціальними розчинниками — зональну будову дендритів і кристалів, грубе полісинтетичне двійникування зерен, міжзернові високопробні прожилки, добре проявлену зернистість золотин. У золоті із середніх і великих глибин згадані ознаки неоднорідності трапляються рідше, водночас спостерігається тонке двійникування, зернистість і релікти високопробного золота. Неоднорідну струк­туру має також розсипне золото, для нього властиві утворення тонких облямівок високопробного золота на обкатаних зернах.

Хімічний склад. Виявлено деякі закономірності в зміні складу самородного золота і вмісту в ньому елементів-домішок залежно від глибинності рудоутворення. Золото з малих глибин переважно низькопробне (600-699) і відносно низькопробне (700-799), середніх — середньопробне (800—899) і високопробне (900—950), значних — високопробне (900—950) й досить високопробне (>950). Тобто перехід від давнього глибинного й середньоглибинного зруденіння до молодого малоглибинного супроводжується зниженням проби золота. Відповідна залежність простежується щодо кількості й вмісту елементів-домішок у золоті: від мінералізації, що була сформована на великих глибинах, до мінералізації на середніх і малих глибинах кількість і особливо концентрація елементів-домішок у самородному золоті зростають.

Мінеральні асоціації. Домінуючі мінеральні асоціації золота у більшості генетичних типів пов’язані з кварцом, де золото, як правило, ксеноморфне. В сульфідах (піриті, арсенопіриті, халькопіриті, галеніті, сфалериті) воно заповнює тріщини в кристалах цих мінералів або кристалізується з ними одночасно. В зоні окиснення самородне золото асоціює з лімонітизованим піритом, де воно залишкове, раніше локалізоване в піриті. Найбільш поширені золото-сульфідна, золото-кварц-сульфідна й золото-кварцова мінеральні асоціації.[/vc_column_text][us_single_image image=”15929″ size=”full” align=”center” lightbox=”1″][/vc_column][/vc_row]

Перейти до вмісту