[vc_row][vc_column width=”1/2″][us_single_image image=”15962″ size=”medium” align=”center”][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_column_text]Здавна Західна Волинь славилася самородною міддю, на яку багаті базальти цього краю. За останні два десятка років тут виявлено значне поширення самородного золота, самородного срібла і самородного заліза. Новими є також знахідки зростків міді і срібла та одиноких зерен самородного хрому.

Самородне золото

Нові знахідки самородного золота на території Західної Волині зафіксовано від низів венду (горбашівська світа) до крейди (верхній сеноман). На заході регіону воно виявлено в різновікових осадових і вулканогенно- осадових породах (венд, кембрій, крейда) Камінь-Каширської ділянки, в центрі – в осадових і вулканогенно-осадових відкла¬дах майже повного розрізу венду на Рафалівській ділянці, на сході – у палеозойських брекчіях двох тіл ділянки Тиховиж, розміщених поблизу раніше виявлених проявів золота в брекчіях того самого віку (Кухітсько-Вольський, Серхівський прояви).

Ці знахідки самородного золота цікаві тим, що значна його частина має незвичну форму та хімічний склад. Більшість золотин розмі¬рами 0,2-0,5 мм належить до двох основних морфологічних типів: сферичні (розміри золотин до 0,2 мм) та пластинчасті утворення. Найбільше кульок золота зафіксовано в палеозой¬ських брекчіях. Для золотин обох типів характерний інтенсивний розвиток мікроскопічних пор. Рідше трапляються грудкоподібні, дротоподібні, дендритоподібні й ксеноморфні утворення золота та його недосконалі кристали. За хімічним складом золото різне, проте багато золотин має свою специфіку – воно містить домішки міді. Збагачені на мідь золотини виявлено у пісковиках низів венду, базальтових туфах венду, пісковиках верхів венду, алевро-літах кембрію, у палеозойській брекчії та вапняках крейди, тобто домішки міді зафіксовано в зернах самородного золота майже кожного його прояву.

Разом з тим у деяких відкладах виявлено самородне золото високої проби без домішок міді. До постійних домішок у золоті, крім срібла і міді, можна віднести залізо та нікель. Серед цих золотин є зерна, які можна зарахувати до мідистого золота (до 11-23 мас. % міді). Часто вміст срібла у золоті відносно невисокий – не перевищує 10 мас. %.

Самородне срібло

Значна знахідка самородного срібла виявлена у вендських вулканітах трапової формації Волині біля м. Ратне (ділянка Жиричі) і в Рафалівському кар’єрі. Воно знайдено в базальтових туфах бабинської світи венда і базальтах цієї самої світи (ділянка Жиричі), лавобрекчіях базальтів ратнівської світи венда (Рафалівський кар’єр) і базальтах ратнівської світи (ділянка Жиричі).

Найбільше самородного срібла знайдено в пробах із базальтових туфів бабинської світи і лавобрекчії базальтів ратнівської світи. Серед десятків срібнобілих, переважно ксеноморфних, зерен самородного срібла розміром близько 0,5 мм (рідко ~1 мм) виявлено його геміідіоморфні форми, багатогранники і їхні двійники, а також евтектикоподібні зростки і проростання із самородною міддю, які аналогічні давно відомим таким самим зросткам у мідних родовищах о. Верхнього, штат Мічиган (США). Досконалі багатогранники срібла найчастіше трапляються в туфах і лавобрекчіях базальтів, на них розвинуті грані куба, октаедра і тетрагексаедрів. Хімічний склад волинського самородного срібла має свою специфіку – воно містить значні домішки ртуті (0,31-2,2 мас. %), а також малі кількості міді і заліза, іноді сліди арсену і сурми. За вмістом домішок ртуті волинське срібло близьке до самородного срібла з мідних родовищ Мічигана, а також до самородного срібла з відомого родовища Конгсберг у Норвегії.

Самородне залізо

Найбільше виділень самородного заліза нами виявлено в мідних концентратах із лавобрекчії (Рафалівська ділянка), керні пористого базальту (Гірницька ділянка) і базальті (Чорторийська ділянка). Для кожного з вище означених типів вулканітів характерна своя переважаюча форма виділень самородного заліза: в базальтах – це дрібні, розміром до 0,5 мм, пластинчасті зерна, в лавобрекчіях – кубоподібні, часто видовжені кристали, розміром до 1,5 мм, рідше товстоплас- тинчасті зерна, а в пористому базальті – геміідіоморфні кристали розміром до 0,5 мм. У базальтах виділення самородного заліза спостерігаються в тріщинах, у пористому базальті – в основній масі породи.

Самородне залізо з вендських вулканітів Волині належить до фериту. Його характерними домішками є Ni, Со, Cr, Mn і Cu, вміст яких перемінний. Досить незвичними є високі концентрації хрому і мангану. Саме високий вміст домішок мангану і хрому відрізняє волинське самородне залізо від самородного заліза з ультраосновних і основних порід інших локалітів (габро-долеритів, андезито-базальтів, базальтів тощо).[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]